До сліз: тисячі жертв українських воїнів, страждання і сльози їх матерів, коханих і рідних, робота десятків тисяч волонтерів були абсолютно марними

До сліз: тисячі жертв українських воїнів, страждання і сльози їх матерів, коханих і рідних, робота десятків тисяч волонтерів були абсолютно марними

КАПІТУЛЯНТСТВО: НОВІ УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
В той день відбулися події, які кардинально міняють сучасну історію України останніх чотирьох років. Всі ми пам’ятаємо те, як починалася війна. Всі ми пам’ятаємо першу трагедію під Волновахою, криваві бої за Саур-Могилу, Іловайськ, Широкине, Дебальцеве, Донецький аеропорти.
Тепер ми мусимо визнати та усвідомити, що тисячі жертв українських воїнів, страждання і сльози їх матерів, коханих і рідних, робота десятків тисяч волонтерів були абсолютно марними. “Народні обранці” у Верховній Раді України, диригована зрадниками, наплювавши на Конституцію, закон та банальну мораль, прийняли пакет законів не високошановного Президента України Петра Олексійовича. Величезна кількість людей навіть не розуміють, про що ж велася мова у цих законах. Відповідаємо: достеменно не знає ніхто. Взагалі.
Тексту даних законів просто немає у вільному доступі, а депутати навіть не можуть пояснити за що взагалі голосували. Президентська ж фракція та активні лобісти даних законів, скромно опускаючи оченята твердять, що голосували виключно за “визнання Росії агресором” та “передачу їй відповідальності за ситуацію на Донбасі”. Звучить дуже солодко, хоча у нашого Президента завжди все солодко.
Проте, виявляється, дані два невеличких пункти є своєрідною ложкою меду в бочці дьогтю.
Чому ? Бо ґрунт для прийняття цих законів готувався понад рік. Думаю є люди, які пам’ятають так званий “План Мореля”, який намагалися просунути більше ніж рік тому, весною 2016. Тоді Цивільним Корпусом “Азов” була організована акція “Вимоги нації – ні капітуляції”, яка завершилася багатотисячним маршем та мітингом під Верховною Радою. Що ж таке цей “план Мореля” ? А це є нічим іншим, як збірником капітулянтського плану, який передбачає здачу національних інтересів ворогу, заради отримання життєнеобхідної подачки у вигляді траншу. Заради цієї подачки Україна зобов’язувалася амністувати терористів, надати територіям Донецької та Луганської областей особливого статусу, провести на території Донбасу вибори до Верховної Ради та створити “народну міліцію” з-поміж колишніх убивць українських військовиків та патріотів.
Якщо пояснити коротко: до Верховної Ради мусили пройти такі люди як Захарченко, Плотницький чи Губарєв, окупована територія фактично ставала федерацією зі своїми збройними силами, які б величалися “міліцією”. Не дивно що тоді все небайдуже населення України виступило проти реалізації такого плану, тож його прийняття відкинули. Ми так думали. Насправді цей план просто відклали у шухлядку.
Що ж, тепер повернемося безпосередньо до президентських законів. Однією з причин того, що люди не зрозуміли, за що взагалі проголосували депутати, є швидкість, з якою ці закони було прийнято. Згадайте хоча б з якими муками приймався закон про легалізацію добровольців: відхилення проектів, десятки слухань, сотні поправок. І тут, раптово, без будь-якого обговорення, президентський проект приймається за два дні. Неймовірна продуктивність праці нардепів ! Чому це було зроблено так швидко ?
А дуже просто. Проект, поданий Порошенком є нічим іншим, як пункти плану Мореля, який намагаються приховати під соусом “Росії – агресора”. Окремо варто зазначити, що дані антиконституційні закони були прийняті шляхом шаленого кнопкодавства. Навіть більше, нововведенням стали пункти про торгівлю з окупованою територією. Напевне, шоколадки в ОРДЛО продаються геть погано, тож “солодкому хлопцю” потрібно полегшити собі умови торгівлі ще на тамтешньому ринку.
Огидним видовищем було скавчання окремих нардепів про те, що “вибори на Донбасі й так не будуть проведені, бо для цього потрібно, щоб РФ вивела звідти свої війська, а цього вона робити не буде”. Виникає логічне питання: а на якого біса ви, наші улюблені депутати, аж дибки стаєте заради того, щоб проголосувати за ? В цей день Україна знову обрала ганьбу. В цей день усі зусилля нації, які докладалися заради перемоги виявились марними.
Однак лідер Азовського руху, Андрій Білецький, вже пообіцяв, що кожна гнида, яка голосувала за дані закони, пожалкує про своє рішення. Наближається Покрова, свято української армії, де об’єднаним фронтом пройде Національний Корпус, Свобода і Правий Сектор. Влада припустилася чергової помилки, продемонструвавши свою антиукраїнську сутність та прискоривши процес свого остаточного падіння. Ми, українські націоналісти, не допустимо капітуляції та національної ганьби.
Ми намагалися переконати їх мирно – але нашу доброту потрактували як слабкість. Що ж, настав час дії.

Related posts