«У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку…»

«У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку…»

Сидимо з товаришем, п’ємо каву.

Підходить досить молодий бомж з борідкою. Здалеку майже не помітно,що бомж. Але вже зблизька очевидно. І запах…

— Прастітє, у вас єсть восємь грівєн?

Бомж до мене: А у вас?

— Є, кажу.

— Дайтє пожалуста, Мнє на мінєральную воду, ви нє падумайтє (хоча запах перегару не дає повірити в цю «легенду»).

Я: Так давайте я вам дам пляшку мінеральної води!

Бомж мнеться:

— Ну, давайтє.

Я йду з ним до своєї машини, відчиняю, дістаю велику пляшку мінералки (я завжди маю з собою) і даю.

Бомж інтелігентно робить вигляд, що шукає в своєму гаманці гроші, щоб заплатити. Я відмахуюсь і йду назад до кави.

Бомж, тримаючи в руці пляшку з водою, підходить до перехожої: «У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку…».

Знову про бомжа.

Біля метро «Арсенальна» «полює» бомж.

Підходить до моєї дружини.

— Дайтє пять грівєн. Мнє поєсть. На булочку.

Дружина: «Так ходімте, я вам куплю булочку і до булочки».

Бомж: «Ви што, сумашедшая?!».

Якось я працював на будові біля метро Лівобережна.

Будував магазин. Працював сам.

А за харчами ходив на ринок через дорогу.

Вразив бомж. Молодий ще хлопець, який пробував заробити грошей, співаючи українські патріотичні пісні.

Я його потягнув до себе на будову, нагодував, Запросив наступного дня знову.

Потім запропонував йому ставати зі мною до роботи в парі. Запропонував жити у мене в підсобці і запропонував хорошу зарплату. Реально хорошу.

Related posts