Від «поправки Лозового» постраждають не лише покійники

Від «поправки Лозового» постраждають не лише покійники

Вже понад тиждень суспільство збурене новиною про те, що від завтра для того, щоб поховати небіжчика, потрібно буде чекати кілька днів на судове рішення щодо розтину тіла померлого, і лише після встановлення судмедекспертом причини смерті тіло передаватимуть рідним для поховання. Обурення громадськості є справедливим.

З огляду на «оперативність» наших судів, чекати на такий дозвіл вбитим горем рідним доведеться не день і не два. Але справа не тільки і не стільки у так званій «поправці Лозовго», а в суворості українського законодавства, яке, як відомо, пом’якшується загальним його недотриманням. Справа в тім, що процедура від констатації смерті людини до видачі тіла для поховання регламентована нормативними документами, які суперечать один одному.

Так, ст. 238 Кримінального процесуального кодексу, а саме пункт 3, місить положення про обов’язковість судово-медичної експертизи тіла померлого не залежно від обставин смерті: чи мова йде про молоду людину, чи про літню, чи особа померла в лікарні, чи вдома, чи є зовнішні ознаки насильницької смерті, чи вони відсутні.

В той же час існує спільний наказ від 28 листопада 2012 р № 1095/955/119 Мінохорони здоров’я, МВС та Генпрокуратури – «Порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини», в якому чорним по білому написано, що в разі, коли при огляді тіла померлого лікарем/фельдшером і у присутності посадової особи поліції не виявлено ознак насильницької смерті, а людина мала поважний вік та померла вдома чи в лікарні, то довідка про смерть і дозвіл на поховання родичам видається без проведення судово-медичної експертизи.

Цікаво, що в юридичному середовищі думки з приводу того, наскільки поправка Лозового ускладнить життя громадянам розділилися.

Судді в ній зради не бачать. Визнаючи, що їм роботи додасться – потрібно буде видавати дозволи на СМЕ – запевняють, що мова йде лише про так звані «кримінальні трупи», тобто, коли є підозра на те, що особа померла не своєю смертю, а всіх інших небіжчиків ховатимуть, як і раніше, без участі судової влади.

Слідчі ж, посилаючись на вище згадану статтю КПК, говорять про те, що будь-яке тіло має бути піддане експертизі, а, відтак, дійсно, родичі небіжчиків вже з 15 березня зіткнуться з проблемами, як і слідчі, котрим потрібно буде бігати по судах за дозволом на СМЕ. Практика ж говорить про третє, що жодних експертиз у разі смерті людини поважного віку в Україні, як правило, не проводиться, дозвіл на поховання, як і довідку про смерть, видають родичам померлого без дослідження тіла на предмет встановлення причини смерті.

То чи шкідлива «поправка Лозового» так, як про це кажуть? Так. Шкідлива. Річ у тім, що вона стосується порядку проведення будь-якої експертизи. А не лише дослідження трупа. Від 15 березня всі направлення на експертизу, які на сьогодні слідчий видає самостійно, потрібно буде «благословити» у суді. Все, від банального зняття побоїв до складних комісійних експертиз, призначатиме суд.

На практиці це означитиме кілометрові черги слідчих в судах і ще більше можливостей для злочинців уникнути покарання. Уявімо ситуацію: патрульні поліцейські затримують наркокур’єра з «речовиною, схожою на наркотичну», викликають слідчо-оперативну групу.

Для того, щоб наркокур’єру оголосити підозру, потрібно довести, що речовина – дійсно наркотик, а не чай. Для цього потрібна експертиза. Якщо нині слідчий звертається до експертної установи самостійно, то вже з 15 березня – лише через суд. Якщо ж такого дозволу суд не дасть впродовж 3-х діб з моменту затримання наркокур’єра, то поліція буде змушена відпустити його на всі чотири сторони, адже без судового рішення тримати особу під арештом можна не більше 3-х діб, а без доказів вини слідчий не прийде в суд за обранням запобіжного заходу підозрюваному.

Годі й казати, що для грошовитих злочинців і їхніх адвокатів відкривається ідеальне «вікно можливостей» для маніпуляцій процесуальними нормами і часовими проміжками. Однак, повернімося до справ похоронних. Колізія між законом (Кримінальним процесуальним кодексом) та підзаконним актом (наказом) і нині дає заробити на горі нечесним на руку слідчим, лікарям та чиновникам. Якщо ж у цій схемі подвійного трактування з’явиться ще й суд, то, очевидно ставки зростуть: люди банально платитимуть.

Платитимуть або за можливість без зволікань провести в останню путь померлого родича, або ж за збереження тіла в морзі до проведення судмедекспертизи. Очевидно, що поправка Лозового має бути скасована, як абсурдна. Проте так само очевидно, що законодавцю та профільним відомствам час навести лад у нормах, які регламентують похоронну справу.

Дмитро Хилюк

Related posts